4 листопада цього року, під час виконання службових обов’язків біля міста Дебальцеве, загинув молодший сержант, зятківчанин, проживаючий у м.Гайсин, – Пронін Вадим Олександрович. Народився Вадим Олександрович 20 вересня 1980 року в селі Зятківці Гайсинського району Вінницької області у сім’ї  Олександра Васильовича та Марії Миколаївни Заєць. Майже одразу після народження Вадима його сім’я переїхала жити на Львівщину, саме там хлопчина ходив до дитячого садка, а у 1987 році пішов у перший клас Городоцької середньої загальноосвітньої школи №4, де провчився 6,5  років. За сімейними обставинами (після смерті батька Олександра Васильовича) мати з сином Вадимом і донькою Оленою повернулися у рідне село Зятківці, де Вадим продовжив своє навчання з ІІ півріччя 7 класу до закінчення школи. За словами вчителів хлопець старанно навчався при зразковій поведінці, був активістом шкільного життя, брав участь у шкільних та районних олімпіадах з природничих наук. Був спортсменом, грав у футбол, волейбол, теніс. Займав призові місця у районних змагання з легкої атлетики, особливо з бігу на довгі дистанції. Закінчив Зятковецьку СЗШ І-ІІІ ступенів у 1997 році. Потім Вадим Олександрович проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після двох років армії, він повернувся додому і вступив у Рівненське вище професійне училище ДСО при МВС України. Після навчання переїхав до м. Києва, де працював інспектором супроводу інкасацій. В останні роки Вадим Олександрович Пронін (взяв прізвище вітчима-афганця, нині вже покійного) проживав у  місті Гайсин разом із дружиною та сином. Вадим не байдуже відносився до подій Майдану взимку, а тому ще у травні цього року пішов у військкомат і записався  добровольцем. Він не міг спокійно дивитися на те, що відбувається в країні, хотів захищати рідну землю. А 1 серпня 2014 року Вадима Проніна призвали на військову службу по мобілізації. Два тижні проходив підготовку у місті Мукачево, що на Закарпатті. З 31 серпня 2014 року Вадим Олександрович – учасник антитерористичних дій в Україні. Вадим Пронін знаходився у спецвідділі (снайпери) та займав посаду зав. відділенням. 30 серпня він телефонував дружині: „На даний час весь наш підрозділ знаходиться у дорозі. Вже три дні  їдемо у невідомому напрямку, але точно знаємо, що на „Війну”. Вадим Пронін гідно дотримувався Присяги, даної українському народу,  чітко виконував накази командування, сміливо боронив честь, незалежність і свободу України. Висловлюємо щире співчуття його матері Марії Миколаївні, дружині  Аліні Григорівні, сину Даниїлу, сестрі Олені та всім іншим рідним і близьким полеглого. Пам’ять про воїна-героя Вадима Проніна назавжди залишиться у наших серцях. Слава героям! Герої не вмирають!